Історія справи

Постанова ВАСУ від 03.07.2014 року у справі №800/225/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року м. Київ справа № 800/225/14

Вищий адміністративний суду України у складі колегії суддів:

головуючого судді Єрьоміна А.В.,

суддів Гончар Л.Я.,

Зайця В.С.,

Маслія В.І.,

Шведа Е.Ю.,

секретар судового засідання Щавінська С.В.

за участю:

позивача ОСОБА_4

представника відповідача Чейчука Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

10 квітня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія) про визнання рішення протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що рішення ВККС України № 754/дп- 14 від 13 березня 2014 року є незаконним, необґрунтованим, таким, що порушує його права, та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не досліджено в повному обсязі обставини, зазначені в скарзі, щодо неправомірної поведінки суддів Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О., Коротаєвої Н.О., Войтова Г.В., а саме: не забезпечено повне, всебічне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, не направлено копію оскаржуваного рішення від 13 березня 2014 року, чим було порушено його право на гласність, відкритість розгляду його скарги та право на оскарження цього рішення.

Позивач просив:

- визнати рішення Комісії № 754/дп-14 від 13 березня 2014 року протиправним та скасувати його;

- зобов'язати Комісію вчинити дії, направлені на вирішення питання про дисциплінарну відповідальність судді Київського районного суду м.Одеси Федулеєвої Ю.О.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

У письмовому запереченні та в судовому засіданні представник відповідача, зазначив, що Комісія при прийнятті рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, жодних порушень під час розгляду скарги ОСОБА_4 не допускала, прав та інтересів позивача не порушувала. Вказав, що Комісія не вправі давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи, оскільки таким правом наділена лише апеляційна і касаційна інстанції при перегляді судових рішень. Позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін по справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

У провадженні Київського районного суду м. Одеси (головуюча - Федулеєва Ю.О.) знаходилось кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.4 ст. 191 КК України.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від5 листопада 2013 року клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задоволено, обвинуваченій ОСОБА_6 замінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 3 березня 2014 року в задоволенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_4, як потерпілий, подав апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Одеси про відмову обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

20 грудня 2013 року, 9 січня 2014 року та 6 лютого 2014 року ОСОБА_4 звернувся із скаргами до Комісії, в яких просив притягнути суддів Київського районного суду м. Одеси Федулеєву Ю.О., Коротаєві Н.О. та Війтова Г.В. до дисциплінарної відповідальності відповідно до статей 83-86 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон) та забезпечити належний розгляд вищезазначеного кримінального провадження у розумний строк з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України.

В поданих скаргах ОСОБА_4 посилається на ігнорування суддями його клопотання про призначення обвинуваченій у зв'язку із зміною запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт судово-медичної експертизи, порушенням розумного строку розгляду клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченій, неналежний розгляд суддями заявленого ним відводу, що ставить під сумнів об'єктивність дій суду у діючому складу та можливість захисту у даному кримінальному провадженні прав потерпілих.

В ході проведення перевірки вищевказаної скарги членом Комісії Кллеснік Г.А. було отримано матеріали, необхідні для проведення перевірки даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи щодо суддів, та складено висновок від 27 лютого 2014 року з пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Київського районного суду м. Одеси Федулеєвої Ю.О., Коротаєвої Н.О., Войтова Г.В.

Рішенням Комісії від 13 березня 2014 року № 754/дп-14 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Київського районного суду м. Одеси Федулеєвої Ю.О., Коротаєвої Н.О., Войтова Г.В.

Рішення мотивовано тим, що звернення скаржника не містить відомостей про наявність ознак проступку в діях суддів Київського районного суду м. Одеси Федулеєвої Ю.О., Коротаєвої Н.О., Войтова Г.В, тому Комісією не встановлено підстав для відкриття дисциплінарної справи, передбачених статтею 83 Закону, у зв'язку з чим відмовлено у відкритті дисциплінарних справ.

Листом від 13 березня 2014 року за вих. № 8вк-9427/13 член Комісії Колесник Г.А. повідомив ОСОБА_4 про прийняте ВККС України рішення 13 березня 2014 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи на дії суддів Київського районного суду м. Одеси Федулеєвої Ю.О., Коротаєвої Н.О., Войтова Г.В.

Вважаючи рішення ВККС України протиправним, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Подавши до Комісії скаргу на процесуальні дії суддів, позивач фактично оскаржив процедуру прийняття судових рішень та самі судові рішення.

Статус, порядок роботи та повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також члена Комісії визначені у главі 2 розділу VI Закону.

За своїм статусом Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України, що діє у складі одинадцяти членів (статті 90, 92 Закону).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 85 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів місцевих та апеляційних судів.

Стаття 84 Закону визначає дисциплінарне провадження як процедуру розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Відповідно до частини першої статті 83 цього Закону суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав істотних порушень норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язаних, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтованого вжиття заходів забезпечення позову, а також порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу).

В силу частини першої статті 86 Закону дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Згідно із частиною другою статті 86 Закону перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому цим Законом.

У частині третій статті 86 Закону закріплено, що під час здійснення перевірки член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України має право ознайомлюватися з матеріалами судових справ, робити з них копії, опитувати суддів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян та їх об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію.

Відповідно до частини шостої статті 86 Закону член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Керуючись статтею 86 Закону, член Комісії у висновку за результатами перевірки звернення щодо дисциплінарної відповідальності судді запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи, зокрема щодо суддів Київського районного суду м. Одеси Федулеєвої Ю.О., Коротаєвої Н.О., Войтова Г.В.

Згідно із частиною сьомою статті 86 Закону питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Пунктом 8 частини першої статті 91 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження.

Отже, Комісія діє в межах повноважень, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", а тому не наділена правом вирішення питання про законність ухвалених судових рішень.

У відповідності із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Таким чином, до компетенції Комісії не належить вирішення питань, порушених позивачем у скарзі, оскільки даний орган не здійснює правосуддя.

При цьому, керуючись положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Комісією не встановлено підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно даних суддів, про що прийнято відповідне рішення.

В силу частини першої статті 6 Закону суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.

При офіційному тлумаченні положень частини другої статті 126 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначив, що положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

Верховний Суд України в пункті 10 постанови Пленуму № 8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" зазначив, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.

У Рішенні Конституційного Суду України № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року викладена позиція, відповідно до якої оцінка процесуальних дій суддів щодо розгляду конкретної судової справи може здійснюватись тільки судами апеляційної і касаційної інстанції. Витребування будь-яких матеріалів справи має наслідком оцінку вчинених суддею процесуальних дій. Така оцінка до винесення ним остаточного рішення у справі є втручанням у здійснення правосуддя, що суперечить частинам першій, другій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України.

Аналізуючи положення законодавства України, зокрема стосовно порядку розгляду та вирішення скарг відносно суддів Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, суд приходить до висновку, що розгляд і вирішення даної скарги здійснено із додержанням процедури, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Жодних належних доказів протиправності рішення відповідача позивачем та його представником до суду не було надано.

Щодо інформування позивача з приводу дати, часу і місця проведення засідання Комісії, суд зазначає, що дана інформація була опублікована на офіційному веб-порталі Комісії 28 лютого 2014 року, як це передбачено Регламентом Комісії, затвердженим її рішенням №1802/зп-11 від 8 червня 2011 року.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 Регламенту Комісії учасником засідання Комісії є особа, за зверненням якої Комісією відкрито дисциплінарну справу. Аналогічна норма закріплена частиною дев'ятою статті 86 Закону.

Таким чином, присутність особи, яка подала скаргу на дії судді, на засіданні Комісії, коли фактично вирішується питання про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи відносно судді, Законом та Регламентом Комісії не передбачена.

Відповідно до частини 8 статті 86 Закону, копія рішення Комісії про відкриття дисциплінарної справи не пізніш як через три дні з дня його прийняття надсилається судді, щодо якого відкрито дисциплінарну справу, та особі, за зверненням якої порушено справу. До рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яке надсилається судді, додається висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, складений за результатами перевірки.

Зі змісту наведеної норми закону вбачається, що копія рішення Комісії надсилається судді та заявнику тільки в тому випадку, якщо таке рішення саме про відкриття дисциплінарної справи. При цьому, Закон не містить обов'язку Комісії щодо направлення копії рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи на адресу особи, за зверненням якої порушено справу та прийняте таке рішення.

Судом встановлено, що за результатами розгляду звернення позивача було прийнято рішення саме про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем дотримано положення норм закону та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України та Рішеннях Конституційного Суду України.

Судом не встановлено обставин порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача.

Підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії, про які просить позивач, також відсутні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення № 754/дп-14 від 13 березня 2014 року протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 122, 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.

Рішення підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Заява про перегляд судового рішення може бути подана не пізніше 10 днів з дня ухвалення судового рішення безпосередньо до Верховного Суду України.

Судді: